Науковці

Медицина

Історію Єгипту схематично поділяють на такі чотири періоди: архаїчний (5-4 тисячі років до н. е.), Давнього царства (4-3 тисячі років до н. е.), Середнього царства (3-2 тисячі років до н. е.), Нового царства (за 2 тисячі років до н. е.). Джерелами для вивчення медицини стародавніх єгиптян є археологічні матеріали (останки людей і тварин, велика кількість мумій), письмові пам'ятки-папіруси, архітектурні пам'ятки з численними написами на них. З періоду Давнього царства, коли Єгипет був уже централізованою сильною державою з високорозвиненими землеробством та ремеслами, зберігся до наших часів папірус медичного змісту, відомий в історії медицини під назвою Кахунського (від м. Кахун), в якому розповідається про лікування жіночих хвороб та хвороб свійських тварин.

З періодів Середнього і Нового царства збереглися поодинокі папіруси медичного змісту (папіруси Сміта й Еберса) та 6 книг медичного змісту з 42 так званих «герметичних книг» (Книги, в яких викладалися положення герметизму - релігійно-філософської течії, що складалася з астрології, магії, алхімії.

У більш стародавніх писемних джерелах знаходимо лише збірки рецептів та короткі описи хвороб, причому характерно, що засоби лікування позбавлені містичного характеру, яким виразно позначені новіші джерела.

Серед папірусів з медичними відомостями найважливішим є папірус Еберса, знайдений в руїнах Фів у 1873 р. Це сувій 20 м завдовжки, 30 см завширшки, третина його суто медичного змісту. В папірусі Еберса, як у всіх інших, не знаходимо імен авторів, зміст подається як одкровення вищих сил. Безіменний автор папірусу Еберса починає його так: «Я прийшов з міста Сонця, де мудрі вчителі навчали мене секретів. Я походжу з Саїса, де матері-богині навчали і допомагали. Бог То дав мені слово виганяти недуги всіх богів і смертельні страждання людського роду». Зміст папірусу становлять переважно рецепти від різних недуг, але е й відомості, які дають уявлення про анатомофізіологічні та діагностичні знання лікарів тих часів (II тис. до н. е.). Розуміння ними єдності організму можна вбачати в такому записі папірусу: "Кожний лікар, який торкається голови, потилиці, рук, долоні, ніг - всюди   торкається   серця,   оскільки від нього йдуть судини  до кожного члена.

Про вміле використання методів дослідження хворих дає уявлення такий характерний запис: «Якщо ти досліджуєш хворого, що терпить, мучиться запором, ти знаходиш у нього таке: він зле себе почуває, коли поїсть, його живіт збільшується в об'ємі, серце втомлюється при ходьбі, як у людини, що хвора на запалення заднього проходу. Запропонуй хворому лягти і досліди його. Якщо ти знайдеш, що тіло його гаряче, а живіт твердий, скажи йому: у тебе недуга печінки, призначай йому проносний засіб. Після того як це вже подіяло, ти знайдеш, що правий бік живота гарячий, а лівий холодний, скажи хворому: твоя недуга на шляху вилікування. Відвідай хворого знов. Якщо ти знайдеш все тіло його холодним, скажи так: твоя печінка розділилася й очистилася, ліки пішли тобі на користь».

Яскраво подається опис непрохідності кишок: «Якщо ти досліджуєш хворого, який мучиться болем в шлунку і часто блює, і знаходиш здуття передньої частини, якщо його очі запалі, ніс загострився,- ти тоді скажи: це гнильне бродіння екскрементів. Ти приготуєш засіб у складі білої пшеничної муки, полину у великій кількості та додаси часнику і зробиш клізму хворому з тваринним жиром і пивом, щоб відкрити шлях його екскрементам».

У папірусі Сміта знаходимо досить правильний опис травми хребта: «Як ти знаходиш хворого з нечулими руками й ногами, напруженим статевим членом, сеча краплями без перерви,- ти кажеш: це випадок зміщення хребців шиї».

У Кахунському папірусі наводяться засоби, що призначалися при розладах менструації, засоби від безплідності, для посилення перейм під час пологів, для збільшення кількості молока.

Богом медицини в Стародавньому Єгипті вважався Анубіс, якого зображали людиною з головою шакала. Основоположником медицини називали відомого лікаря Імготепа, який жив у період Давнього царства. Наступні покоління обожествили його і вважали патроном лікарів. На честь Імготепа було побудовано храми у Фівах, Саїсі та інших містах, де були школи для підготовки лікарів. При храмі богині Ізіди-Нейтх в Саїсі була спеціальна школа повитух. Очолювали медичну службу в Єгипті жерці, але серед лікарів було багато цивільних осіб і навіть рабів.

Анатомічні відомості стародавніх лікарів в Єгипті були для тих часів значні, чому сприяло анатомування людських трупів під час бальзамування. З папірусів часів Середнього царства (папірус Сміта) видно, що центральним органом лікарі вважали мозок і знали, що зміни в ньому позначаються на всьому організмі. Вони розрізняли артерії, вени, нерви. Оскільки при розтинах трупів в артеріях, як відомо, крові немає і її можна знайти лише у венах, вони вважали, як і лікарі наступних поколінь усіх народів ще протягом тисячоліть, що по артеріях розноситься повітря - пневма, яка через легені і серце вступає в обмін з кров'ю, а кров тече лише по венах, і тому від нормального взаємообміну між пневмою і кров'ю залежить здоров'я людини. Отже, гуморальна теорія походження хвороб найдавніша. Оскільки хвороба є наслідком поганої крові, загнилої пневми, то основою терапії стародавніх лікарів-єгиптян були блювотні, проносні, сечогінні, потогінні засоби.

Причину хвороби рідко пояснювали карою богів, такою причиною найчастіше вважали помсту, обмову ворога, вселення демона.

Військові лікарі, супроводжуючи війська в походах, накопичували відомості щодо лікування ран, переломів та інших травм. На деяких гробницях збереглося зображення операцій на кінцівках. У хірургічному папірусі Сміта, складеному приблизно у III тис. до н. е., міститься розгляд 48 випадків травм; вони поділяються, за прогнозом, на виліковні, сумнівні і безнадійні. В описі травм голови зазначається, що внаслідок ураження мозку невиліковно уражується все тіло. Зустрічаються точні описи паралічу. Даються вказівки, як розпізнати строк вагітності, а також як «розрізнити жінку, яка може і яка не може родити». У Стародавньому Єгипті, як і в інших країнах, практикувалося покарання, за яким людям завдавали різних каліцтв. У договорі, укладеному фараоном Рамзесом II з хеттами 1295 р. до н. е. (цей договір зберігся в кількох примірниках у вигляді написів на каменях), проголошується, що втікачі з однієї країни в іншу «будуть повернуті живими і не будуть покарані пошкодженням їхніх очей, їхніх вух, їхнього рота, їхніх ніг».

Серед вживаних ліків рослинного і тваринного походження широке застосування мав настій маківок (опій), який, очевидно, з давніх-давен увійшов в арсенал найдійовіших ліків. В єгипетських музеях можна бачити ланцети, пінцети, катетери для спускання сечі, маткові дзеркала, набори інструментів для припікань та скарифікацій. Уже на стародавніх муміях знайдено скріплення розхитаних зубів із сусідніми здоровими золотою стяжкою, правильно зрощені переломи кісток. Усе це свідчить про високий рівень розвитку хірургії у стародавніх єгиптян. Постійні війни, повстання, на які багата історія Єгипту з його необмеженою владою фараонів, що трималася на жорстокій експлуатації і гнобленні своїх підданих та армій рабів, напади навколишніх народів - все це змушувало власті країни приділяти велику увагу військовій справі, зокрема медичній службі у війську.

Лікарі в Єгипті поділялися за спеціальностями. На значній висоті, як на ті часи, стояло лікування очних хвороб, які внаслідок жаркого клімату були дуже поширені серед населення. Для дослідження хворих лікарі використовували огляд, пальпацію і, очевидно, вислуховування. В описах хвороб у папірусах натрапляємо на такий вираз: «Вухом тут чується...» Тропічний клімат країни, тривалі повені, швидкість загнивання продуктів, поширення гельмінтозів, легкість виникнення шкірних захворювань - з огляду на всі ці чинники лікарі змушені були з давніх часів звертати увагу на неухильне дотримання правил гігієни. За відомостями, що збереглися до наших часів, жерці, в тому числі й жерці-лікарі, повинні були підкорятися певному ритуальному режимові життя: бути дуже поміркованими в їжі, винятково охайними, кілька разів на добу обмивати тіло.

За Геродотом, лікарі в Єгипті радили для підтримання здоров'я регулярно в кінці кожного місяця протягом 3 днів звільняти організм від шлаків за допомогою блювотних і клізм. Радили рано вставати, обтиратися холодною водою, робити пробіги, займатися веслуванням та іншими видами фізичних вправ. Зрозуміло, що всі досягнення медицини давніх єгипетських лікарів були доступні в повному обсязі лише заможним верствам населення.

Для того щоб мати боєздатне військо, армії рабів для гігантських будов (піраміди, величні храми, іригаційні споруди), влада змушена була вже в ті часи здійснювати певні гігієнічні заходи в державному масштабі. Цим зумовлюються існування в Єгипті державних шкіл для підготовки лікарів, санітарні огляди на базарах, високий для тих часів рівень лікування гельмінтозів і шкірних захворювань та організації допомоги пораненим під час війни.

Підготовка молодих лікарів, передача їм необхідних медичних знань в Єгипті була безпосередньо пов'язана із загальною освітою - підготовкою переписувачів при храмах. Багато уваги приділяли тут навчанню нелегкого ієрогліфічного письма. При великих храмах (в Геліополі та інших) існували вищі школи переписувачів - «доми життя»; тут навчали також математики, архітектури. Не випадково Імготеп - легендарний великий лікар Стародавнього Єгипту - був одночасно медиком і архітектором. В «домах життя» папіруси вивчали, зберігали й переписували. До нас дійшла лише частина - не більш ніж третина або чверть - цих давніх сувоїв.

Металургія

Під час Раннього царства у великій кількості проводився посуд з глини з подальшим випаленням. У ходу був також посуд з особливого складу – так званого єгипетського фаянсу. Уживався і мідний посуд, а також був поширений посуд з каменя, особливо з м'якшого (алебастру), такого, що легко піддається обробці знаряддями з міді. Вже в ті часи уміли виготовляти писемний матеріал - папірус. Досконалості досягло будівництво з цеглини-сирцю, цегельний звід єгиптяни уміли виводити вже при I династії. Разом з цеглиною широко користувалися деревом.

У Єгипті при розкопках знайдено немало кременевих ножів, скребків, свердел, кременевих лез, кам'яних свердел. Мідь і золото кували каменем, затиснутим прямо в руці. Каменями оббивали твердий камінь, що не піддавався обробці за допомогою міді. Кам'яними були також лощила. Проте мідні знаряддя також знайдені в значній кількості (різні ножі, різці, тесла, сокири, пили, зображення на стінах гробниць мідних знарядь у дії в руках майстрів). Мідь зазвичай кували. Торжество знарядь з міді і їх широке застосування виражалося в небаченому розмаху будівництва з м'якого каменя (вапняку). Мідь в Древньому царстві уживалася в природному її вигляді, без штучного сплаву олова. Знаряддя з міді були м'якими. Залізо вважалося за дорогоцінний метал і вироби з нього мали золоту оправу. Поки залізо не мало широкого застосування.

При Аменемхеті I почали з'являтися вироби, де сплав міді з оловом дуже близький в процентному відношенні до бронзи. Мідь міцніша, твердіша, зносостійка. З нового сплаву виконані деякі знаряддя виробництва: шкрябання, свердла, різці, статуетки; ускладнився пристрій металевих інструментів (знімно-накладні приставки до виробу для свердління, зачистки. Комплектність використання однієї і тієї ж основи для проведення різних робіт в побуті і на виробництві: скребти, свердлити, зачищати). Сокира, за рахунок появи особливої шпильки на підставі металевої частки, що дозволила щільніше захопити топорище, стала надійнішою.

В період Середнього царства в долині Нила було освоєно склороблення (як наслідок – поява нових ювелірних прикрас, посуди, розвинулося лікування).

Удосконалювалася деревообробка (вироби з лівійського кедра і киликійської сосни). Для обробки дерева застосовувалися сокири, пили, тесла, різці, свердла, калатала.

Великих успіхів досягли єгиптяни в обробці золота і срібла, з якого вони виготовляли справжні шедеври мистецтва. За допомогою окислу заліза готувалося золото з ясно-яскраво-червоною поверхнею і так далі Невеликі судини витягувалися інколи з гірського кришталю. Відкривалися склоробні майстерні. Виготовлення скла в Новому царстві розвинулося у велику ремісничу промисловість.

Мистецтво муміфікації досягло розквіту. З міді відлилися порожнисті зображення (маска Тутанхамона).

Іригація

Землеробство в Єгипті можливо лише при штучному зрошуванні, то ще в до династичну епоху починають споруджуватися канали і греблі. Для поливання полів застосовували журавель (шадуф, якнайдавніші зображення його датовано 14 ст. до н. е.) і пізніше - водопідіймальне колесо (саккие). В результаті об'єднання країни після першого розпаду Єгипту з'явилася можливість відновити осушно-зрошувальну мережу. Створення водосховища, сполученого каналом з Нилом і розгалуженій мережі зрошувальної системи у фаюмському оазисі.

Починається освоєння нових територій. Вісті про голод перестають зустрічатися в древніх рукописах. Проте технологія землекористування знаходилося у стадії формування. За часів Середнього царства в районі Мерідова озера були вироблені масштабні осушні і іригаційні роботи (на майданах, що звільнилися, вирощували злаки, згадуються новий сорт зернових – полба – "нижньоєгипетський" ячмінь).

Фізика

Винахід водяного годинника – клепсидр (кишенькові, нашийні єгипетські годиннички), сонячного годинника. Грандіозне відкриття древніх єгиптян – для зменшення сили тертя раби лили масло під полози візків (при будівництві пірамід). З'являється вчення про воду – основу всіх речей.

Географія

Розвиток і накопичення географічних знань пов'язаний з далекими морськими плаваннями і експедиціями вгору за течією Нілу в глибину Африки. Ще в період Древнього царства єгиптяни плавали уздовж східного, азіатського берега Середземного моря, вивозили з Лівану кедрові стовбури, плавали уздовж берегів Червоного моря на південь в країну Пунт. На початку третього тисячоліття до нашої ери одну з таких експедицій очолив єгиптянин Ханну.

У завдання експедиції входили пошуки слонової кісті, коштовних каменів, благовонних смол і рослин. Близько 2000 до н. е. єгиптянин Синухет зробив велику подорож в країну Кедем, тобто на схід. За 1500 років до н. е. по розпорядженню правительки Єгипту Хатшепсут була організована експедиція на побережжі Червоного моря. До нас дійшли шматки докладних креслень карт гірських промислів пустелі.

Математика

За часів Раннього і Древнього царств єгиптяни накопичили відому суму знань. Розвитку обчислювальної справи сприяло будівництво (точність будівельних прикладів і досконала розмітка фарбою кутів нахилів, глибини рівнів виступів на пірамідній кладці).

Про математичні знання єгиптян можна судити по математичному папірусу кінця Середнього царства, що зберігся. Система рахунку в Єгипті була десяткова, проте запис чисел проводився більш ускладненим шляхом, тобто у єгиптян не було знаку для нуля. Єгиптяни знали 4 арифметичних дії. Складання і віднімання проводили звичайним способом. Для множення двох чисел одне з них представляли у вигляді суми чисел лави 1,2, 4,8, 16 і так далі, потім, користуючись таблицями, знаходили твір іншого числа на числа цієї лави і таким чином зводили множення даних двох чисел до складання цих творів. Наприклад, множення на 13 виходить множенням спочатку на 2, потім на 4, потім на 8 і складанням результатів множення на 4 і на 8 з первинним числом: для обчислення 13x11 писали:

*1 11

2 22

*4 44

*8 88

і складали всі числа, відмічені зірочкою, що дає 143.

При діленні прагнули знайти число, па яке треба помножити, щоб отримати ділення єгиптяни знали арифметичну і геометричну прогресію. Найчудовішою межею єгипетської арифметики є дії з дробами. Всі дроби зводяться до сум так званих основних дробів, тобто дробів, що мають чисельником одиницю. Єдиний виняток становив дріб, для якого існував спеціальний символ. Зведення до сум основних дробів проводилося за допомогою таблиць, які давали розкладання дробів вигляду, - єдине необхідне розкладання, оскільки множення було двійним.

Папірус Рінда дає таблицю, в якій приведені розкладання на основні дроби для всіх непарних n від 5 до 331. Розквіт математичних знань можна віднести до періоду Середнього царства, коли Єгипет переживав економічний підйом, що позначилося на зростанні всієї культури. У математичному папірусі видно початок алгебри – вирішення рівнянь з двома невідомими, для позначення невідомого єгиптяни користувалися терміном "хау" або "аха" (буквально "купа"). Тому єгипетську алгебру інколи називають "хау-розрахунком".

В завданні мова йде про кількості хліба і різних сортів пива, про годування тварин і зберігання зерна, і це вказує на практичне походження такої заплутаної арифметики і примітивної алгебри. У деяких завданнях виявляється теоретичний інтерес, наприклад в завданні, в якому потрібно розділити сто хлібів між п'ятьма людьми так, щоб їх долі складали арифметичну прогресію і щоб одна сьома суми трьох великих доль дорівнювала сумі двох менших. Зустрічається і геометрична прогресія в завданні про сім будинків, в кожному з яких є сім кішок, кожна з яких поїдає сім мишей і т. д., що виявляє знання формули для суми членів геометричної прогресії.

Геометрія

Найдавніші з доступних нам документів (вавілонські таблички, єгипетський папірус) дозволяють передбачити, що існує безпосередній зв'язок між витоками геометрії і вимогами повсякденного життя: виготовлення і прикраса предметів побуту, будівництво житлових будівель, комор і похоронних пам'ятників, обчислення майданів полів і т. Д. Геродот зводить витоки єгипетської геометрії до необхідності після кожного розливу Нілу по-новому справедливо розподіляти поля між їх власниками, підтверджуючи тим самим матеріальність походження геометрії.

Як і вавілонська, єгипетська геометрія була практичною. Єгиптяни правильно обчислювали майдани деяких прямолінійних фігур, таких, як прямокутник, квадрат, трикутник і трапеція. Похоронна камера фараона Рамзеса II (прибл. 1300 р. до н. е.), яка залишилася незакінченою, дає нам уявлення про те, як єгиптяни прикрашали внутрішні стіни, і підтверджує те, що їм були знайомі елементарні властивості подібних фігур і зачатки теорії пропорцій. Крім того, єгипетські писарі уміли розраховувати кількість матеріалів, потрібну для будівництва пам'ятників і пірамід, місткість комор і т. Дд

Єгиптяни Середнього царства вже використовують число "Пі" = 3,16. Разом з тригонометрією об'ємних тіл розробляється система правил золотого перетину.

Золотий перетин – ділення відрізання в крайньому і середньому відношенні, при якому одна частка в стільки ж раз більше іншої, в стільки сама менше цілого. Відрізок AB ділиться в золотому перетині шляхом наступних геометричних побудов:

AF=FB=BD

AB:AC=AC:CB=1,618

На основі вищезазначеного створені пропорції староєгипетського канону – вісім пропорційних величин, отриманих з геометричних побудов після ділення сторін початкового квадрата (М) в золотому перетині. Перетин діагоналей, проведених в точки ділення сторін в золотому перетині, утворює два малі квадрати. Відрізки між вершинами і точками перетину сторін малих квадратів. Відрізки між вершинами і точками перетину сторін малих квадратів і складає шукані вісім пропорційних величин (в порядку зростання – R, J, E, N, O, S, C, A). Для канонічних типів статуй і рельєфів максимальний розмір фігури – рівень носа, рота, шиї, плечей, пояси і так далі, визначається вісьма послідовно зростаючими величинами, що відмірюють від верхньої межі.

Головним результатом знань геометрії є знамениті піраміди Єгипту.

Астрономія

Папірус Карлсберг I, в якому зустрічається приведений опис зоряного неба, включав довідник і збірку коментарів до небесних карт, змальованих на стелях храмів. Цей папірус складається з 13 розділів, що містять інформацію про простір, перебіг часу, рух сонця і закономірності Всесвіту. У "Книзі опису руху зірок" мовилося про те, що місце бога Ра на нічному горизонті займає Осиріс-ях. Серед міріад зірок особливе місце належало Сіріусу, що ототожнюється з Богиней Ісидой і Богинею Сехмет.

Вважалося, що Богиня Сехмет, що має левову голову, щороку поверталася до Єгипту після довгої подорожі і наповнювала води Нила. Родючі землі (Та Кемет) в подяку за милість богині обдаровували єгипетський народ хорошим урожаєм. На стелях похоронних пірамід, зведених в епоху V – VI династій, бог Осиріс змальовується таким, що пливе в турі. Його лице звернене назад до тури Сиріуса-ісиди і зірки Сепед, що пливе за ним. Зірка Сепед в давньому Єгипті втілювала Хору - Бога з соколиною головою. Єгиптяни вірили в те, що зірки зароджуються в озері і підносяться на небеса.

Вже в епоху Середнього царства єгиптяни описали п'ять планет сонячної системи: Юпітер, Сатурн, Марс, Меркурій і Венеру. Сатурн, званий "Хор - Бик небес", "Східна зірка, що перетинає небо" або Себа Іабті Джа Пет, представлявся єгиптянами, як людина з головою бика. У руці він тримав скіпетр уас, що був символом верховної влади. Марс - що "Пливе спиною вперед", "Страшний Хор", Хор Джесер виглядав, як сокіл з розпростертими крилами. На зміїній шиї Хора Джесета розташовувалися три зміїні голови.

Зустрічалися зображення, де голова сокола була увінчана білою короною Верхнього Єгипту. Меркурій, іменований Себег, "Сетх у вечірніх сутінках - Бог в уранішніх сутінках", або Сетос Ем Юшка Нечер Ем Уайт представлявся в образі сокола з шиєю змії і головою Бога Сетха. Венера, яку називали "Перетинаюча зірка", або Себа Джа змальовувалася в образі фенікса, що відроджується з попелу, Бену.

Зображення планет зустрічаються на стелях багатьох гробниць і заупокійних храмів. Вельми цікаві планетарні зображення, що супроводжуються ієрогліфічними текстами збереглися в птолемівських храмах Хнума в Есне, Міна в Коптосе і Хатор в Дендере. На особливу увагу заслуговують зодіаки на стелі гробниці Сененмута - єгипетської вельможі. Це похоронна споруда була зведена на території Дайр эль-Бахри в XVI столітті до н. е. (період XVIII династії) архітектором цариці Хатшепсут, дочці Тутмоса I. Тут, так само як і в гробниці фараона Мережі I (XIII століття до н. е.) на зоряній карті показані північна і південна сторони небозводу, зірки, по яких можна визначити нічний час, північні навколополюсні сузір'я, а також нанесена лінія небесного меридіана, що минає на широті Фів.

На карті небосхилу розміщувалися "Зірки Бога Ра", "Божественного лева", крокодила Хетеп Редуї, Бога Себека (владики вод), Сокола, Стовпа. Жодне зображення зоряного неба не обходилося без особливих небесних божеств, що охороняли мир мертвих. Цими духами були сини Хору: Що "бачить отця свого" Мааенітеф, "Створив тіло своє" Іренджетеф, "Сам створив ім'я своє" Ірренефджесев і деякі інші. Хід богів очолювала Ісида, замикав правлячий або недавно померлий цар Давнього Єгипту. У північній частці зоряної карти єгиптяни розташовували 12 кругів.

Кожен круг, що представляє певний місяць, був роздільний на 24 частки, відповідної добовому перебігу часу. Передбачається, що використання таких кругів надало велике значення на розвиток астрономії в Давньому Єгипті. При розкопках гробниць фараонів Рамзесів VI, VII і IX, побудованих в період Нового царства, дослідниками були виявлені зображення унікального "зоряного годинника", що складається з півмісячних інтервалів. Вони мали не 12, як раніше, а 24 ділення. Кожне зображення супроводилося текстом, що пояснює, яким чином можна визначати час в темноті ночі. Малюнок був таблицею з дев'яти вертикальних і тринадцяти горизонтальних ліній, які означали нічний годинник.

Поряд з таблицею було поміщено зображення сидячого жерця. Слідуючи описаним поясненням, два жерці вночі сідали на вершині храму з півночі на південь лицем один до одного. Один з них дивився на обличчя іншого через отвір в спеціальному пристосуванні і відзначав на карті положення потрібної зірки (біля лівого ока, біля правого ока, напроти серця і т. д.) Таким чином, за допомогою таблиці і опису жерці досить точно могли визначати нічний час.

В період Нового царства знали вже сузір'я Зодіаку. Для спостережень над зірками користувалися схилом. Був створений водяний годинник клепсидра. Денний час встановлювався по сонячному годиннику, гномонам, що складалися з двох дерев'яних брусків, сполучених разом. На одному бруску, що розташовувався на плоскості в напрямі зі сходу на захід, були ділення; інший був поставлений своєю широкою стороною перпендикулярно до першого в напрямі з півночі на південь. Тінь, що відкидається другим бруском, потрапляла на ділення першого і таким чином фіксувала денний час. Час цей, як і нічне, був розділений на 12 часток від сходу до заходу сонця.

Також з'явився виклад здогадки про те, що відповідні сузір'я знаходяться на небі і вдень. Вони невидимі вдень, оскільки на небі знаходиться Сонце.

Про староєгипетських астрономів до теперішнього часу дійшли дуже мізерні відомості. Єгиптяни вважали, що календар, орієнтований на зірку Ісиди, був винайдений знаменитим мудрецем і творцем пірамід фараона Джесера Імхотепом.

Календарі

У пізніший період разом з астрономією почала розвиватися астрологія. Староєгипетські астрологи склали календарі сприятливих і несприятливих днів. Ці розрахунки безпосередньо зв'язувалися з життям богів. Так, перший день місяця Мехир вважався за щасливий у зв'язку з тим, що цього дня "Ра своїми руками підняв небесний звід", а третій і тринадцятий день того ж місяця вимагали особливої обережності. У третій день Сетх перешкодив плаванню Шу, а в тринадцятий - очі Сехмет ставали жахливими і насилали на людей хвороби. За найнебезпечніший в році вважався третій з п'яти божественних днів - День народження Сетха. Цього дня заборонялося веселитися, запалювати світло в житлі і вимовляти ім'я Сетха.

Ведучи багатовікові астрономічні спостереження, єгипетські жерці встановили, що три природні явища відбуваються практично одночасно: літнє сонцестояння, початок розливу Нила і перший уранішній схід яскравої зірки Сотіс (греки іменували зірку Сиріус). Приурочивши початок року до сходу зірки Сиріус і літньому сонцестоянню, що збігалося з ним, можна було визначити час розливу Нила, що настає. Це ж дозволило єгипетським жерцям розрахувати довжину астрономічного року, спочатку визначивши в нім 360 днів.

В результаті багатолітніх спостережень староєгипетські жерці-астрономи створили сонячний календар: рік складався з 365 діб і ділився на 3 сезони по 4 місяці в кожному (недолік: він коротше тропічного на 0,2422 діб, так що за 1460 років різниця складала 1 рік); кожного місяця складався з трьох 10-денних тижнів, останні 5 днів року оголошувалися святковими. Близько 238 р. до н. е. в календар були внесені що підвищують його точність поправки. Небо було розділене на 23 сузір'я. Створені зоряні таблиці. Для визначення часу використовувався сонячний (в т. ч. переносні) і водяний годинник.