Лінгвісти

Таємниця

 давньоєгипетських ієрогліфів

Писемність. Стародавні єгиптяни мали свою писемність – ієрогліфи, які вважали священними. Вперше їх зміг розшифрувати у 1821 р. французький вчений Жан-Франсуа Шампольйон. Писали єгиптяни на папірусі, який виготовляли з очерету, а також на стелах в храмах тощо. Не всі люди Єгипту були письменними, тому в державі славилися писарі, їх справа вважалася священною.сть Стародавнього Єгипту грунтувалася на ієрогліфах. Ці складні знаки дуже часто представляли собою просто спрощене і стилізоване зображення предмета або живої істоти. Писемність Стародавнього Єгипту – свідоцтво далеких часів – вже в новому часі виявлялася на колонах, залишках папірусів, колонах, статуях і гробницях. Відбувалося це в той період, коли європейські дослідники зайнялися вивченням цієї загадкової східної країни.

Назва “ієрогліфічне письмо” належить грекам. Вони вторглися в 332 р. до н.е. в стародавні землі під керівництвом Олександра Македонського. З грецької слово «ієрогліф» позначає в перекладі «священний вирізаний».

На думку дослідників, єгипетська писемність є найкрасивішою на землі. Кращою жодному народу не вдалося створити. Але в 5 столітті нашої ери ієрогліфічна писемність Давнього Єгипту була забута, і протягом довгих тисячі чотириста років ієрогліфи були загадкою навіть для місцевих жителів. При цьому не тільки в цій країні, а й ніде в світі ніхто не міг її зрозуміти. Розшифрувати писемність Давнього Єгипту намагалися і в 16-17 століттях. Це завдання з того часу намагалися вирішити багато вчених.

З згасанням цивілізації був втрачений і ключ до розуміння стародавнього ієрогліфічного листа.
Останні древні ієрогліфи були висічені в 394 році нашої ери на о. Філе в храмі Ісіди. Самим пізнім відомим текстом стала демотичним напис 452 року нашої ери.

Величезний період історії (близько трьох з половиною тисячоліть) відображений у текстах. Зрозуміло, протягом усього цього періоду мова Давнього Єгипту змінювався. Дослідники поділяють його розвиток на п’ять етапів:

– староегіпетскій мову застосовувався під час Стародавнього царства (28-23 ст. до н. е..);

– у період з 22 до 16 ст. до н.е. використовувався класичний (среднеегіпетскій) мова;

– протягом 16 -13 ст. до н. е.. – Новоегіпетскій мова;

– демотичним мову єгиптяни використовували з 8 ст. до н. е.. до 5 ст.н.е.;

– з 3 ст. н. е. почав використовуватися коптський мову.

Після вторгнення арабів коптський мову з 7 століття нашої ери поступово починає витіснятися арабською мовою.

Писемність Єгипту вважається, поряд з шумерськими письменами, найдавнішою в усьому світі . Слід зазначити, що вона так само, як і культура цієї стародавньої країни, сформувалася досить самостійно. Кількість ієрогліфічних знаків, найбільш уживаних, – десь близько семисот. Окремі елементи листи могли бути написані по-різному. Багато в чому це залежало від часу і почасти від уміння писаря. Дану особливість, в першу чергу, дослідники відносять до ієратичне (Скорописна) письма.

Самі ієрогліфи класифікуються за зовнішнім виглядом. Класифікація Гардінера (англійської єгиптолога) вважається загальноприйнятою.

Народ в Стародавньому Єгипті користувався трьома системами письма:

– ієратичне,

– ієрогліфічним

– і демотічеськие.

Ієрогліфічна система, найраніша, представлена картинками і піктограмами. Вона застосовувалася для складання релігійних текстів.

ієратичне система є спрощеною, Скорописна формою ієрогліфічним системи. Її використовували при складанні ділових і юридичних текстів.

Ще одним видом Скорописна системи стало демотичне лист.

Зрозуміти писемність єгипетського народу не вдавалося вченим протягом 2000 років. У Розетті, недалеко від Александрії, в 1799 році був виявлений слабкий базальтовий камінь. На ньому був міститься декрет фараона Птолемея П’ятого. Запис було зроблено в трьох системах: ієрогліфічним, демотічеськие і грецької. Камінь, що отримав назву Розеттського, став однією з найважливіших знахідок для вчених-єгиптологів, так як в ньому містився ключ до розуміння стародавнього письма. Розгадати таємницю ієрогліфів в 1822 році вдалося французові Ж.Ф.Шампольону.

Історія виникнення та розвитку[

Ієрогліфічне письмо склалося із малюнків, які, наприклад, знаходять на герзейській кераміці, датованій 4 тисячами років до Р. Х. Перші протоієрогліфи були знайдені в гробниці додинастичного правителя в Абідосі,датованій 33-ім століттям до Р. Х. Перше речення, записане ієрогліфами знайдене на печатці часів другої династіїз могили Сет - перібсен . В часи Нового царстваіснувало приблизно 800 ієрогліфів. До періоду греко-романської влади в Єгипті їхнє число перевищило 5 тис.

Єгипетське ієрогліфічне письмо виникло дещо пізніше від шумерського клинопису. Питання про те, чи знали єгиптяни про клинопис, і чи не вплинув він на становлення єгипетських систем письма залишається невирішеним.

Формальний та декоративний характер ієрогліфів зумовив те, що вони використовувалися здебільшого для монументальних записів та записів священих текстів. Для щоденних адміністративних і комерційних записів та для листування існувало простіше ієратичне письмо, яке, однак, не витіснило ієрогліфічне зовсім. Ієрогліфами продовжували користуватися як в період перського, так і греко-римського правління в Єгипті. Проте, до 4 ст. залишилося небагато людей, здатних читати й писати, використовуючи цю складну систему письма. Греки та римляни не особливо цікавилися нею, а з прийняттям християнства ієрогліфи вийши із вжитку. В 391 р. візантійський імператор Феодосій Великий звелів зачинити всі поганські храми. Останній відомий стародавній запис ієрогліфічним письмом (графіті Есмет-Ахома) був зроблений в396 му.

Розшифрування

Починаючи з 5 ст.., єгипетські ієрогліфи перестали використовувати, й вони забулися навіть у Єгипті. Перший трактат на тему єгипетських ієрогліфів «Ієрогліфіка» написав Горапполон у5 ст.. Однак, ця праця, в якій наводилося тлумачення біля 200 ієрогліфів, була сповнена помилок і містичних тлумачень і довгий час стояла на заваді розшифруванню єгипетського письма.

Перша відома спроба розшифрування ієрогліфічного письма нележить арабським історикам, що мешкали в Єгипті в 9-10 ст. Врешті Жан - франсуа Шампольйон у 1820-их роках зумів добитися повного розшифрування.

Система письма

На вигляд кожен із єгипетських ієрогліфів розпізнається до певного ступеню як стилізоване зображення предмета або істоти. Однак, в залежності від контексту усі вони можуть мати різне значення: відображати фонетичний звук, бути логограмою або ідеограмою. Деякі з ієрогліфів у певному контексті не читаються, а виконують функції додаткових знаків, які допомагають розумінню значення інших ієрогліфів.

Фонетичне прочитання

Більшість ієрогліфів фонетичні за природою, тобто слова й фрази, записані ієрогліфікою, складаються за принципом ребуса. Фонограми можуть мати в своєму складі один, два або три приголосні звуки. Двадцять чотири однозвукові знаки складають так звану ієрогліфічну абетку.

Єгипетські ієогліфи зазвичай не відображають голосних, а тому є консонатним письмом на зразок арабського абджаду. Про те, які голосні були пропущені, можна тільки здогадуватися. В наш час заведено при прочитанні ієрогліфічного тексту вставляти літеру е. Наприклад, нфр (nfr латинськими літерами) читається нефер. Проте, це лише сучасна конвенція. Інша сучасна конвенція — читати ȝ як а.

Напрямок, в якому повинна читатися послідовність ієрогліфів, не фіксований. Ієрогліфи записуються зліва — направо, справа — наліво та зверху — вниз. Ієрогліфи, що містять зображення людей або тварин, повернуті обличчям до початку слова, що допомагає визначити, як їх читати. Пробілів та інших знаків пунктуації, якими розділялися б на письмі окремі слова, в ієрогліфічному письмі не було, хоча для деяких ієрогліфів властиве місце в кінці слова.

У ієрогліфічному письмі часто зустрічається надлишкова інформація. Для зручності прочитання той самий звук може повторюватися іншим ієрогліфом. Наприклад, слово нфр, що означає гарний записується тризвуковим ієрогліфом

Однак, здебільшого в текстах до нього добавлялися ще й однозвукові ієрогліфи, що позначали окремі звуки ф та р.

Такі ієрогліфи, які супроводжували двозвукові та тризвукові знаки, називаються фонетичними додатками. Вони можуть стояти як перед знаком (зрідка), так і після нього (здебільшого), або навіть спереду і позаду. Писарі Стародавнього Єгипту намагалися уникнути порожнього простору, і дописували фонетичні додатки, а іноді навіть міняли порядок знаків, для того, щоб досягнути кращого естетичного враження.

Фонетичні додатки допомагали читачу також розрізнити омофони, або ті знаки, які мали різне прочитання.

Інша причина вживання фонетичних додатківу тому, що вимова слова змінювалася з плином часу. Тому його написання ставало компромісом між усталеним написанням давніх часів та сучасною для писця вимовою. Наприклад,

має структуру (b+n+r+j+ визначник). Середньоєгипетською мовою це слово зі значенням солодкий читалося bnr, але його написання зберігало й староєгипетське bnj.

Семантичне прочитання

Крім фонетичного значення ієрогліфи можуть бути логограмами та семаграмами (визначниками).

Логограми

При використанні в якості логограми значення ієрогліфа визначається зображеним на ньому рисуноком. Здебільшого усі такі ієрогліфи відповідають іменникам. Те, що ієрогліф є логограмою, позначається вертикальною рискою. До ієрогліфів логограм можуть приписуватися фонетичні додатки. Наприклад,

·          

·            —   rˁ — сонце;

·          

·            —   pr, — будинок;

·          

·            —   swt (sw+t) — очерет;

·          

·            —   ḏw — гора.

Деякі з логограм позначають абстрактні поняття через предмети, що асоціюються з ними

·          

·            —   nṯr — бог. Ієрогліф зображає храмовий прапорець;

·          

·            —   bȝ — душа (ба). Ієрогліф зображає птаха з людською головою;

·          

·            —   dšr — фламінго. Слово складається із фонетичного ієрогліфа, який читається червоний і водночас означає птаха.